Християнська депресія: правда чи міф?(всім, кому болить, присвячується...)

Так и вы теперь имеете печаль;
но Я увижу вас опять, и возрадуется
сердце ваше, и радости вашей
никто не отнимет у вас
Иоанна 16:22
Потихеньку досягаю віку, як каже моя мама, "великої чомучки" - і ось знову десь в підкірках цього допитливого мозку утворилося питання: чи існує взагалі таке поняття, як "християнська депресія"? В неті є багато поглядів і думок з цього приводу - ще б пак - навіть методи лікування! Але все ж...я глибоко вдихнула і написала цей пост.
"...В Церкві не місце депресіїї, і християнин має бути завжди радим. Радим, я сказав!"
- Це не я придумала. Це фраза із однієї проповіді.
...Але як бути, якщо це все ж таки є? Як бути, якщо ти ходиш вже п"ятий день, мов тіло без душі, і спішиш якомога скоріше закрити за собою двері кімнати, закутатися в ковдру і нікого-нікого не бачити і не чути?...Як бути, коли Слово Улюбленого Татка перетворюється в букви і вже не смакуєш ним, як то було раніше? А в молитовному щоденнику останній "живий" запис 30 травня, хоча на календарі вже давно жовтень...Коли стаєш на коліна, закриваєш очі і...не знаєш, про що говорити...Просто не хочеться або, навіть, хочеться від усієї душі, але не чуєш Його і молитва стає простим монологом...Коли хочеш плакати і не можеш...Коли все байдуже...
Всередині червоною лампочкою горить одна-єдина думка: "покаятися", адже дійсно щось відділяє...Та як покаятись, якщо...не можеш? І потихеньку втрачаєш "першу любов", про яку говорив Ісус в Об"явленні. І вже не ростеш, а умаляєшся, танеш...Небо над головою постійно сіре, в середині - пусто і холодно...Заплакати б та щось не получається...
Отже, християнська депресія...існує? Це не ствердження, а всього-навсього гіпотеза.
Тремтячи, рука все ж таки тягнеться до Біблії. Вкладаєш останні зусилля, щоб зрозуміти - і...
Чомусь недарма в 15 розділі Євангелії від Івана Ісус називає Духа Святого Втішителем. О так! Він же наші Крила...На даний момент, опущені Крила...Саме Він - Дух Святий, зійшовши на землю, подарував тобі і мені радість і натхнення! Він став нашими Крилами і підняв їх високо-високо!
Знаю, тобі дуже бояче. І відчуваю, навіть,як це, бо пережила це на собі. Але повір, як би це банально не звучало, та, все ж таки,...вихід є. І мені допомогло те, що я, замруживши очі, сказала Богові про все: що болить, що думаю...винесла на світло всі таємні гріхи...І сказала це ВГОЛОС!Один на один з НИМ, в своїй кімнаті. Було соромно...Але наш Гсподь - Бог турботливий і люблячий. Звичайно, Він про все знав, але чекав того моменту, доки я скажу Йому про це сама!Пам"ятай: Він ніколи не скривдить і не ранить тебе! І Він - єдине джерело радості...