Африка)

Зазвичай, ставлячи перед собою якісь цілі, ми прагнемо їх обов'язкового досягнення.  Хай не через рік, не через два, але обов'язково - хоча б для "галочки". В мене теж була така "галочка". З дитинства я дуже мріяла поїхати в Африку. Не тому, щоб стати місіонером - ні! Мені просто подобалися картинки приплюснутих дерев на фоні яскравого заходу сонця, мультфільми про джунглі і сафарі. А ще, звичайно, леви! Вони мені здавалися такими ми-и-иленькими! (Добре, що я хоч не лізла до них у зоопарку! ;))Ех, так мені кортіло все це побачити!  Але, все прекрасне колись закінчилося - закінчилось і моє дитинство. Мрії про гаряче сонце і саванну теж лягли десь на антресолі.
   Проте, Дехто не забув про це....І через багато років почав мені нагадувати, тільки дещо в іншій формі. Вірите, чи ні, але Бог поселив у моє серце нову мрію: поїхати в Африку на місіонерство. Це так страшно і теоретично нереально, але, разом з тим, так ЗАХОПЛЮЮЧЕ! Це могло б стати найцікавішою пригодою мого життя, тим більше, якщо здійснити її запрошує сам Батько Бог! 
 Вже майже півроку я молюся за цю неймовірну поїздку. Спочатку, я не знала, чия це ініціатива: моя чи Його. Але з часом все прояснилося, адже Батько вже давно готував мене до такої поїздки, забезпечуючи всіма необхідними навичками.
  Коли прийшов час запитати дозволу у батьків, то....Я була практично впевнена, що почую негативну відповідь.  Проте, на початковому етапі моєї підготовки до подорожі вони мені нічого не заперечили. Можливо, вони не докінця вірять, що це відбудеться, адже для такої поїздки треба немалі кошти, але я вірю, що "...для Бога немає неможливої жодної речі!"(Луки 1:37). А тому - продовжую молитися і про фінанси. Знаю, що для цього потрібні не лише молитви, а й чималі зусилля.  Не знаю, чи готова я стикнутися з труднощами -геройськи заявляти про це не хочу. Але,  принаймні, ризикнути варто, - а тим більше заради найзахопливішої пригоди мого життя!