Назвався грибом - лізь в кошик)

Останнім часом роздумую над тим, яким є справжній слуга. Адже, як говориться "назвався грибом - лізь в кошик". Кажеш, що несеш служіння - отже, фактично сунеш свою голову під ярмо. Хоча, замість цього, дуже часто я чіпляю на себе плащ супергероя і "благородно йду в народ", уявляючи, як "спасаємі" б'ються в черзі, щоб я їм послужила. І тоді я - о, великий Служитель, зглянуся  над тими, хто найбільш впали в око, і явлю їм свою милість. А після цього обов'язково зроблю сто-сімсот фоток в різних ракурсах і "зашию" ними свій контакт, твіттер і фейсбук. І ще - неодмінно щодня пакуватиму інстаграми, як я вмію смирятися і служити. Та якщо мої "підопічні" почнуть возмущатися, вести себе нечемно чи, боронь-но, "підуть в тин" -  тоді мова коротка: пакую валізи, і досвідос.  Це я утрірую, звичайно. І нехай простять мене ті, в кого цей пост визвав хвилю обурення. Тут насправді все взято під гігантський мікроскоп. Але, дещо в цьому є. Я досліджую своє серце. І, на жаль, подібні думки переходять дорогу в неналежному місці. Зачасту слугою бути дуже важко, а деколи - нереально. Варто запам'ятати раз і назавжди, що той, КОМУ служать, вищий за того, ХТО служить. Це закономірність. Слуга менший від свого пана. Якщо я слуга - то які в мене можуть бути претензії? Я не можу і не маю права возмущатися. Бо якщо мені щось не подобається і я всім своїм виглядом показую наскільки мені "дорогий" мій пан, то який же тоді я слуга? Матвія 18:10-11