На пероні мрійників

Направду кроки чути приємно. Впевнені, розмірені, чіткі. І, головне, довгоочікувані!  Від нетерплячки прихиляєшся до землі і стукіт власного серця затуляє відгомін отих дорогоцінних кроків, що наближаються. До нас наближається мрія. Ага, до кожного з нас!  Здається, що тут, на пероні, зібралася купка мрійників, які напружено і зосереджено вдивляються в горизонт. Кожен у свій бік, у свій вимріяний клаптик планети. Ще б пак! Вже швидше кортить стати стрілою, яку Бог випустить у серце не знайомого з Євангелією народу. А тут, на пероні мрійників, можна молитися. Багато молитися і чекати, прислухатися, міцно стискаючи ремінець від рюкзака. Чекати...Чекати, коли кроки стануть все гучнішими, ближчими, швидшими і, зрештою, зупиняться на відстані витягнутої руки. Тоді залишиться лише простягнути руку на взаєм...