Злазь!

"Увійшовши в Єрихон, Ісус проходив через (місто).

А був там чоловік, Закхей на ім'я;

він був головою над митарями й був багатий.

Він бажав бачити Ісуса, хто він такий, але не міг із-за народу, бо був малого зросту.

Побіг він наперед, виліз на сикомор, щоб подивитися на нього, бо Ісус мав проходити тудою.

Прийшовши на те місце, Ісус глянув угору і сказав до нього: “Закхею, притьмом злізай, бо я сьогодні маю бути в твоїм домі.”

І зліз той швидко і прийняв його радо.

Всі, бачивши те, заходилися нарікати та й казали: “До чоловіка грішника зайшов у гостину.”

А Закхей устав і до Господа промовив: “Господи, ось половину майна свого даю вбогим, а коли чимсь когось і покривдив, поверну вчетверо.”

Ісус сказав до нього: “Сьогодні на цей дім зійшло спасіння, бо й він син Авраама.

Син бо Чоловічий прийшов шукати і спасти те, що загинуло.” Євангеліє від Луки 19.5 ( переклад І. Хоменка)

знимку запозичено тут

Мій дорогий Закхею! Знаю, ти все ще сидиш на дереві. Розлогому і обов'язково високому, щоб помітно не було і аби вуличні собаки не чіплялись. А ще - з нього зручно спостерігати, як Ісус проходить вуличками чужих життів, відвідуючи гостини, зцілюючи і малюючи радість де б Він не був. Скільки вже років минуло а ти все ще не можеш відвести очей від отого реаліті-шоу, що розгортається там, внизу, прямісінько під ногами. І ти мимоволі зітхаєш.... " Не в мій дім. Не до мого столу. Не до такого грішника, як я... Ісус охоче заходить туди, де виметено і приємно пахне. Ісус ламає хліб зі святошами. А я? А я за свій вік успішно набрався гріхів, мов собака бліх - та ще й таких, що не те що говорити вголос - шепотіти страшно!" Мій дорогий Закхею, віриш ти в це чи ні, але Ісус іде прямісінько до Тебе! (лиш не впади з дерева від несподіванки!) Минаючи гарно прибрані розмальовані фарисейські хатини, Він прямує до твого високого дерева! "Ох, який сором..... І ти червонієш так, наче то не твої щоки, а стигле яблуко на самій маківці зеленої крони. Тепер усі знають, що я тут сиджу! (усі і так знали - технічна ремарочка;) ) " І от наш Ісус задирає голову і голосно гукає - аби там, на верхівці, почули - "Мій дорогий Закхею! Злазь хутчіш! Сьогодні я маю бути в твоїм домі!" Ох якби тільки ми говорили Ісусовою мовою! Якби ми лиш знали, що оте його "МАЮ БУТИ" сьогодні говорить тисячма мовами до тисяч сердець - "залишусь, замешкаю, триватиму, продовжуватиму бути, спочину, буду постійно, оселюся, перебуватиму, залишусь навіки..." Мій приголомшений Закхею, я знаю, що отой Ісусовий крик унизу дошепочується прямісінько тобі у вухо: "Я бачу тебе не так, як інші. Я бачу твій дім Чистим і для мене ти - Чистий (значення імені Закхей арамейською - даруйте за дужки, не знала як по-іншому втулити :)). Я візьму на себе всі твої гріхи. Я омию тебе Своєю Кров'ю. Закхею! Розіжми закляклі пальці. Годі триматися за гілку, яка давно вже тріщить. Сьогодні я увійду в дім твого серця... і залишусь там назавжди. Злазь!"

... Закхей зліз. А ти злізеш?