Тихий шторм/ The Silent Storm

Ніжний бриз погладжував дерев'яні боки старенького човна,
легенько розхитуючи, наче то була його, вітрова колискова. Учні, стомлені після виснажливого дня, спали, розкидані на весь обсяг рибацького човна. Ісус також спав. Вітер чимдалі дужчав, розхитучи усе сильніше, хвилі обиймали човен своїми мокрими руками, сягаючи самого дна, аби розбудити сонних чоловіків. Зненацька блискавка розітнула небо навпіл, і перелякані учні, тепер уже при повній свідомості, кинулися рятувати безпорадний човен, що чимдалі вгрузав у воду під вагою хвиль.
Ніхто, окрім учнів, уночі не бачив той шторм...
Ніхто не бачить шторм, що вирує усередині тебе. Вирує неявно, підступно, тихо...І хвилі безпорадності підтоплюють останню надію на порятунок. Чи було тобі таке?
 Мені завжди легше було справлятися з видимим. Із зовнішнім. Там, де треба їхати, летіти, бігти, важко носити, прикладати фізичних зусиль, планувати проекти і долучати людей до їх здійснення. Йти у самий епіцентр подій і дивитися ворогу в очі.
А от як змагатися, коли ворога не бачиш? Коли епіцентр подій - твоя внутрішність? З невидимим завжди важче. Невидиму війну не винесеш на люди, бо...показувати немає чого.  Тут не зробиш фотографій і не підготуєш поле бою як слід. Війна всередині тебе. Війна за твою душу. Війна, що скаженою віхолою виє у серці.  Війна думок і слів. Цю бурю ніхто не бачить. Цих людей не назвуть героями.
   Чи носив ти коли-небуть бурю всередині? Коли навколо усе ідеально тихо...а хвилі зсередини розривають на шматки. Коли ворог не приходить зі смертями чи хворобами, а гидко прослизає із брехнею, байдужістю, депресією?  Поламаній нозі легше дати раду, аніж зламаному духу. Але група підтримки у першого завжди більша.
Коли хвилі душать так, що не можна дихати, згадай, що Ісус усе ще на човновій кормі. Усе ще з тобою. Коли твій човен тоне у тихій бурі, Він не покине твого човна. Натомість Він скаже твоєму штормові: "Замовкни! Утихни!", він скаже твоєму духові: "Вгамуйся, та  знай, що Я - Бог" (Псалом 47.10). Коли ніхто не чує - Він чує твій шторм. Коли ніхто не розуміє - Його любов розуміє тебе. І Його любов заспокоїть твій тихий шторм.
_______
 Gentle breeze was rubbing the sides of the boat, lightly rocking it right and left as if it was his windy lullaby. The men in a boat, tired after an exhausting day, were scattered across the little fishing boat, trying to rest before another busy day begins. Jesus slept as well. The wind was getting stronger, the waves were embracing the bat with their wet hands, getting to the very bottom and trying to wake up the sleeping men. Suddenly the lightening stroke the sky and the disciples, being absolutely awake now, tried to rescue their helpless boat, that was sinking deeper and deeper into the waves...
No one, besides disciples, saw that storm.
No one sees the storm roaring inside of you. A silent storm, when the waves of helplessness are floating the last hope for the rescue. Did it ever happen to you?
It was always easier to me to deal with the visible. With the outside. When you have to go, to fly, to run, to carry heavy things, to plan the projects and to engage people into them. To go into the very heart of the problem and to look the enemy into the eye.  But how can you fight, if it is happening in YOUR heart? If you don't see the enemy. It is more difficult to deal with the invisible. This kind of war can't be presented in public, because there is nothing to show. You can't make pictures or prepare the battlefield. It is INSIDE of you. A battle for your soul. A war that is roaring like a blizzard in your heart. A war of words and thoughts.  Nobody sees this storm. Nobody will call these people heroes.
Did you ever carry a storm inside of you? When everything is perfectly silent around... but the waves from the inside are tearing you into pieces... When the enemy doesn't invade with the deaths or sicknesses, but instead is ugly sneaking in with lies, indifference and depression? It is easier to help the broken leg then the broken spirit. But the first one always gets more emotional support.
When the waves have their wet hands around your neck and it is hard to breathe, remember, Jesus is still in the boat. He is still with you. When your boat is drowning  in a quiet storm, He won't leave your boat.  He will speak to it: "Hush! be still!", and He will tell your spirit:"Be still, and know that I am God!". When nobody hears - He hears your storm. When no one understands - His love understands you. And His love will silence your silent storm!