"Раздвоение личности" або ж "Клара Карлівна 4ever"

Що відчуває людина, коли в голові абсолютно немає жодних думок? Неймовірну легкість! Після табору відчула себе "легшою" десь кілограмів на 20...От тепер збираюся до купи...
Багато речей було вперше: перший стаціонарний табір, перші уроки драми, перша зустріч з інтернатівськими дітьми...Діти, які хочуть бути почутими, побаченими чи, хоча б, поміченими. Розгледіла в них дуже багато чого. Зокрема те, що ці діти МОЖУТЬ. І можуть дуже багато! І навіть ті, кого вважають "розумово відсталими". Просто варто сказати їм про те, що вони щось можуть, помолитися за них і вболівати всім серцем за їхню участь в житті табору. Вони це відчувають.
А ще - довелося попрацювати "на півставки" в таборі Кларою Карлівною - пернатою подружкою табірних дітей. Таке собі міні puppet-show )). Вийшло так, що деякі діти так до кінця і не дізналися, хто ж насправді говорив з ними на зібраннях: ворона Клара Карлівна чи я, Аня. Проте, Клара стала зіркою - полюбилася дітям. Але я ніколи раніше не відчувала себе в ролі"озвучки" - просто носиш разом з собою зірку:) Ось так!