Християнський рок: міст до спасіння для світу чи диявольська посудина у Божому храмі?! (заплуталась...)

На днях в голову залізла одна цікавуща думка, яка й досі з голови не вилазить...От і вирішила "навояти" новий допис. Знаю, що цю тему "мусолять" не перший рік і декілька тисяч форумів, присвячених цій темі - тому свідоцтво...Можливо, це прагматизм, але питання залишається питанням і потребує вирішення.Щойно відправилася у подорож інтер-нетрями по різних блогах і форумах у пошуках хоча б якихось переконливих аргументів на рахунок рок-музики у християнському середовищі. Враження у людей різні. І думки також. А щодо мене - то зацікавилась цим недарма. Просто давно вже слухаю музику з міточкою трошки "хард". Але, останнім часом, "зістрибнула" на "alternative". Просто м'якіша музичка і вуха не так ріже. І слова, в решті решт, розбірливіші... Але нещодавно прочитала відгук на одному з християнських форумів про те, що "рок - це інструмент, яким прославляють диявола, причому відкрито". Читаю далі:пише один із "металістів" банди Norma Jean Корі Брандан: "Это музыка, на которой мы выросли... Я же не всегда был верующим... Я играл эту музыку всегда... Весь вопрос в наших текстах.. Каждая команда поет о том, во что она верит... И мы не исключение... Это наша жизнь, наше призвание и мы хотим ЭТОЙ музыкой приводить людей к Богу"...Отут я і зависла...Та як би там не було, знаю, що "хард"- і "метал"-користи продовжують співати бруталом про любов Ісуса до нас. Правильно це чи ні - на жаль, остаточної відповіді на даний момент я не знаю...