...відчини свої уста і Я їх наповню! (Пс. 80:11)

...Від сьогодні я вірю, що дар "иных языков" існує! Не спримайте мене за дивачку, просто послухайте до кінця;)
      Букваль годину тому я опинилася вдома вперше за останні 3 дні (якщо не вважати ті лічені секунди, коли я вбігала-вибігала щоб взяти деякі речі)...
     Коли в мене запитали, чи знаю я англійську, я задумалась, але, все ж, маючи мале-е-есенький досвід перекладання дитячих пісеньок для табору, вирішила, що все-таки, знаю. Тоді за цим слідувало ще одне запитання: "а ти могла б поперекладати іноземців декілька днів?"...
    Думаю, в той момент в моєму нутрі стався малесенький мікровибух...:) Думки: "Господи, що відбувається?? Ти здійснюєш мрії?? Господи,  не вмію! Мені страшно, врешті-решт!!! Я ніколи цього не робила!!!!"  Але слова були зовсім іншими: "так, звичайно! З радістю! Це був би класний досвід для мене!"
      І тут почалося щось неймовірне...Бог почав здійснювати мрію настільки швидко, що я ледь встигала за Ним! Вирішила, що найефективнішою підготовкою буде не перечитування словників і ще купи всякої літератури, а піст і молитва. Вірите, ще ніколи так не просила Всевишнього наповнити мої вуста! Я не уявляла,що їм казати!
      Але перша зустріч з моїми "об'єктами служіння" - шведами, (яка, до речі, відбулася в 3 години ночі!) все змінила. Вони доволі прості люди і зрозуміти їх дуже легко! (вони говорили англійською) Вже через декілька хвилин спілкування я зловила себе на тому, що....просто відкриваю рот, а слова самі звідкілясь беруцця:) Круто, пра? Зранку я знову відчула, що не можу нічого зрозуміти, а тим більше - сказати. Але потім - молитва - і знову почалося... Я не знаю, як це пояснити... Єдине, що розумію і в що свідомо вірю - це те, що Дух Святий дійсно дає людям дар "інших мов", про який пишеться в Коринтянах. Лиш один нюанс - якщо це дар, то ми маємо ним служити! Просто відкривати з вірою свої вуста....А решта - за НИМ!