Роздуми перед причастям

                                                             Нехай же людина випробовує себе, і так нехай хліб їсть і з чаші хай п'є.  Бо хто їсть і п'є негідно, не розважаючи про тіло, 

той суд собі їсть і п'є! (1Кор. 11:28-29)

Ранок, кава, Біблія, молитва...Сьогодні особливий день! Ні-ні, сонце зійшло так само і о тій же порі, але... СТУК..знову...і ще раз - то озивається твоє серце. Серце, яке вже не спить. Серце, яке вже готується: відчуває, згадує, переживає.

       Про що ти думаєш зараз? Через декілька годин в Церкві тобі піднесуть хліб і вино - про що ти будеш думати тоді? Просто уяви собі...

      ...Закриваються двері кімнати, ключі вже в кишені, але...ДЕ ЦЕ ТИ? До болю знайоме місце. Де ти про нього чув? Неодноразово уявляв... "Це Тіло Моє!" - Ісус?? Ти ТУТ? Озираючись навкруги, ти помічаєш скромно, проте охайно прибрану кімнату. Тьмяне світло свічок осяває ще дванадцять знайомих облич, які із завмиранням серця і трепетом звернули свої погляди на Нього. ВІН тут! Сам! Сам простягає тобі тацю з хлібом і келих з вином... "Це чини на спомин про Мене". Слова відбилися десь далеко в розумі. 

    І тут ти  розумієш, що все нормально: ти в себе в Церкві, йде зібрання, ПРИЧАСТЯ...Але ти чітко бачиш, що Той, Хто ходить поміж рядів - розносить хліб і вино - це Сам Христос! Відчуття збентеженості і приголомшеності не покидають твоє серце. Він перед тобою. Навіть замружувати очі не треба! Тремтячою рукою береш хліб, вино...з Його рук! "Я зробив це заради тебе!" - прошепотів Він і пішов далі до людей.

      Оце так зустріч! Причастя з рук Самого Ісуса Христа! Немжливо думати про щось інше.

  А про що думаю я кожного разу, коли між рядів на зібранні розносять Хліб і Вино? Де я в цей момент? І чи думаю я про щось взагалі? Варто випробовувати себе постійно (2 Кор 13:5) і щоразу приймати Причастя так, ніби переді мною стоїть Сам Христос, простягаючи Хліб і чашу з Вином.

.