На глибині

Фото by Galinda Matsak

Бува, коли зовсім пересихає в горлі, то вже не думаєш про кока-колу або ягідний смузі...Хочеться звичайної води. І хай не прохолодної, але бодай чистої, без домішок. Коли мацаєш руками мул і гадаєш, що нарешті сягнув дна - виявляється, ти все ще на мілині...І ще багато знадобиться часу, аби зрештою відштовхнутися від берега розчинити воду і почати своє власне занурення. А поки прибережний вітер, що плутається у волоссі, уперто нагадує про реальність. Цікаво, а  як там, на глибині? А під небом як? Певно, насолоду в тому всьому мають лиш риби і птахи, стійкі до високого тиску. Людям же на глибині і висоті, під водою і за хмарами, закладає вуха і давить на мізки. 
       У горлі сохне з браку щирості та істини. Шкребе одвічно-стандартне "все файно!" "Ти молодець!" У такі миті не хочеться фейєрверків визнання, заздрості, прискіпливого_пошуку_під_мікроскопом недоліків і промахів інших людей. Хочеться щирості...Простої людської щирості! Так дивно....Бог заплющує Свої очі на зарозумілість і страх і усупереч цілому ряду "але" продовжує безперестанку давати невиплачуваний кредит довіри! У найлютішу засуху Він вірно підносить дзбанок чистої води і каже, що я все роблю правильно. Тицяє пальцем у небо, яке невимушено по-дитячому обіймають веселки. Обіймає двадцятьма парами шоколадних дитячих рук...І от у такі миті на голову із великого дзбанку виливається щастя! І байдуже, що надворі дощовий сезон і усередині засуха - сьогодні Бог відкриває глибину і запрошує пірнути разом....Ну хіба можна від такого відмовитися?