Ранок для Найважливішого

     Про що ти думаєш, відкривши очі? Правда ж, зазвичай не помічаєш тої миті, коли твоє серце вітається з новим днем? Це, наче, новонароджене немовля: хіба воно пам'ятає перші хвилини (ба навіть роки!) свого життя?
     Без відкритих обіймів і оплесків тебе зустічає млявий і витончений Ранок. Він не вигукує голосно: "О, ти прокинувся! Доброго ранку!" і не напуває тебе кавою. Просто байдуже стоїть: тихо і непорушно...Ти входиш в нього і розумієш, що вся ця Ранкова байдужість - то просто вияв солідної, напускної серйозності.  І до того, як ти прокинувся, він, Ранок, невтомно і натхненно трудився, вимальовуючи кожен штрих твого нового дня: краплинки на вікнах, яскраві, помальовані червоним світанковим сонцем дахи будинків, свіжа прохолода у кімнаті. І, навіть підступно-тихий скрип підлоги під твоїми ступнями - то все його рук діло!  А Ранок стоїть, наче ні до чого не причетний. Лиш тиха затамована посмішка видає його очікування.
    Далі все схоже на священний ранковий ритуал - штори, кава, купа цікавих книжок і...Слово. Ранок затамовує подих і з усієї сили старається зберегти залишки тиші для тебе. Та лишилось зовсім трішки. От-от до кімнати зі своїми пакунками увірветься День - розпашілий, захеканий і галасливий. Він стурбовано заклопочеться у тебе на кухні кастрюлями і смачними ароматами, заговорить по телефону і, наче, механічним ключиком, заведе машини за вікном.
   Все це трапиться зовсім скоро. І Ранок вже потихеньку виходить з кімнати. В тебе є лиш декілька хвилин. Ти заплющуєш очі, схиляєш голову, складаєш долоні і готуєшся до наважливішого...