Де ховаються спогади?

У спогадів є одна прекрасна властивість: вони пахнуть! Так-так! І по запаху ти легко можеш впізнати, куди ж то ці розбишаки черговий раз сховалися.
    У кожного спогаду є свій запах і своя хованка. От йдеш ти по місту, напханому вщерть машинами, заводами і людьми, а тобі раптом пахне сосновими дровами... І ти вже покірно і охоче дозволяєш спогадам ухопити себе за обидві руки  і перенести у крихітне карпатське село на якійсь горі, де можна не просто нюхати отой сосновий дим, а прямо-таки обкутуватись ним і ще довго-довго носити на собі, час від часу вдихаючи, наче то дуже дорогі парфуми.
    Хоча, не всі спогади "носять" тебе так далеко. Більшість з них зовсім поруч, просто-таки під носом!  І пахнуть вони для кожного по-своєму: книжковою полицею, старою шафою, горищем. Літні спогади пахнуть лісом, дощем, сіном... Є, звичайно, більш заможні спогади - від них чути морем, дорогою кавою чи салоном якоїсь німецької автівки.
    Варто лишень повернутися додому, як спогади, наче малі бешкетники, накидаються на тебе звідусіль - заплющують тобі очі, засипають питаннями: "Згадай-но, коли це було?! А пам'ятаєш?! А про що це ти тоді думала?" І ти вже не всилі їм опиратися - вони неслухняно метушаться, несподівано виринають десь в голові і вже не дають спокою, а, буває, що й доводять до сліз...
    В будинку твого дитинства спогади пахнуть по-особливому сильно. Коли відкриваєш стару дитячу шафу чи мамину бібліотеку, здається, що хвиля спогадів зараз скотиться на тебе з верхніх полиць. Такі спогади зігрівають і посміхаються.
    Проте, є й такі, що обпікають вогнем і всередині стає боляче-боляче, наче проковтнув колючий вогняний клубок....Такі спогади пахнуть лікарнею, алкоголем, ядучим димом і мають солоний присмак. Ці вже ніде не ховаються - вони просто холодно і байдуже стоять на полицях, висять на стінах і їм самим аж прикро, що то вони про таке лихе нагадують.
   Від таких спогадів хочеться тікати кудись далеко: так, щоб вони не змогли вгнатися за тобою.
  А в нових місцях на тебе вже очікують новонароджені спогади. Кожна річ, якої ти торкаєшся, через кілька десятків митей перетворюється на спогад.