Шматок сонця на дорогу)

       Коли чуєш на іншому кінці слухавки довгоочікуване "Алло!" - то несказанне щастя! Особливо, якщо по той бік телефону  знаходиться Тоня.
       Здається, вона живе в іншому світі. Світі_без_телефонів, годинників і світлофорів.  Направду, щоразу коли бачимось, то всі оці пунктуально-дисциплінарні важливості кудись непомітно зникають.
      Тоня відкриває двері і тепло її посмішки обіймає тебе перш, ніж це зроблять руки. Чомусь завжди, коли її бачу, то все стає на свої місця. Віє спокоєм і хочеться жити.
     Зараз вона добра заміжня тітонька, що охоче приймає гостей і дууже любить свого чоловіка. А колись все було зовсім не так. Лиш кілька років віддаляють спокійну і чутливу дамочку від жвавого допитливого дівчиська, закоханого у пригоди та дотепи.
    Тоня відкрутила воду, аби помити апельсинки. Зараз їй хочеться отих помаранчевих кульок, як ніколи раніше! Це і не дивно, бо вона чекає дитинку. Мабуть, отаке очікування пояснює її поведінку. Здається, Тоня стала ще добрішою, ніж була. І якщо раніш оточуючим здавалося, що в ній є щось від сонця, то тепер складається враження, наче сонце оселилося всередині неї і гріє з усієї сили кожного, хто знаходиться в радіусі кількох метрів.
      До кімнати увійшов Петя. Знаєте, якби по всьому місту ненароком вимкнули електрику, світла їхньої квартири вистачило б, аби освітити, принаймні, увесь будинок. Дуже теплі, дуже схожі і дуже сонячні люди. Такі собі люди-соняшники. Писати про них - то справжнє задоволення.
Щоразу, коли перетинаємось в церкві - ці двоє обов'язково посміхаються. І люди навколо них посміхаються теж.
Сьогодні ми зібралися в Тоні, аби приготувати щось смачненьке. Ну, а потім дружно його злопати за цікавою бесідою.
Говоримо-говоримо-говоримо і не помічаємо,як картинка за вікном вже давно потьмяніла, втратила барви і звіщає, що наближається ніч.  Кажемо, що нам час вже йти - і Петя люб'язно подає наші з Юлею куртки. Ще довго сміємось, збираючись (бо ж з нами Юля!), і нарешті молимось.
Вийшовши з будинку після останніх обіймачок, відчуваєш на собі якусь добрість. А зсередини щось так гріє - певно, Тоня знову тайкома загорнула у серветку шматок гарячого сонця "на дорогу".