Про "лукаві дні"

Ну от, як і казала - відписуюся тут, на своєму старому-доброму бложечку . Так незвично після свого рідного ляптопа вдивлятися у величезний екран! На столі - мелісовий чай і бублики, а за вікном - зелено-зелено-зелено, наче хтось щедро полив з відра все навкруг зеленою фарбою.  І скажу вам, що я щоно звідти - з того кислотно-яскравого завіконня. Сиділа під яблунею, нюхала квітучі абрикосові дерева і годувала перших комарів...Краса!  

     Думала сьогодні про те, що означає "лукаві дні", як написано "Отож, уважайте, щоб поводитися обережно, не як немудрі, але як мудрі, використовуючи час, – дні бо лукаві" (Ефесян 5: 15, 16). Виявляється, зараз це актуально як ніколи!  особливо у переддні свята Воскресіння Христового, бо ж в кожного добропорядного господаря є міточка "зробити_до_Пасхи". а потім що? Каміння з неба? Чи більше не треба буде робити? Як ми звикли вестися на вмовляння сатани...Робити що завгодно: перевернути, перерити, перекопати усе, що кидається в очі чи, навіть, навпомацки - тільки аби наповнити цей святий передпасхальний тиждень "сродною працею",як сказав би Сковорода. Стосовно мене - це ніякий не маніфест_про_нічогонеробіння, бо ж не будеш сидіти і дивитися, як інші в поті лиця метушаться навкруг тебе. Важливо трохи інше. Важливо не втратити голову. Якщо я на цьому тижні працюю більше - то і моментів святості і єднання з Богом теж має бути більше. Тут має бути не просто закономірність - це особливі дні! І якщо я стремлюся до плодів візуальних (типу чисте подвір"я, картопля під землею, до блиску натерта хата) - то закономірно, що і духовних плодів теж має бути немало! Більше роздумів, більше молитви, більше питань до Ісуса і пошук відповідей у Слові. Це дні останніх Ісусових кроків по землі. Думаю, варто пройти їх разом з Ним...