Лісотерапія

Ніщо не замінить лісу. Ніякий сурогат не стане в рівню з цим зелено-кудлатим Божим дивом. Місце для спокою. Місце для дихання на повні груди. Місце для побачень з Ним. Це дивовижне твориво Божих рук, що наче маленький телепорт переносить тебе десь далеко за межі надокучливої галасливої реальності.  Для того, аби вразити й приємно сполохати мою душу, Бог подарував мені ліс.  Сьогодні він по-особливому гарний, хоч і сонний, ще не вмитий вранішнім росяним покровом. Стоїть тихий, незворушний і сонний: ніби ще й не збирався прокидатися. Лише пташине цвіріньканнє_співаннє_гомонніння, мов лісове дихання  невидимо свідчить про те, що ліс таки живий.

Він завжди приймає в свої обійми: ховає від світу, лікує слух і годує очі зеленню. Це така собі лісотерапія: перша невідкладна допомога емоційно стомленій душі.
Плавно і впевнено ліс розгойдує у своїй колисці. Ти не пручаєшся - мов маленька дитина, покірно кладеш голову йому на груди - і самі по собі думки капітулюють кудись у безвість.

Бог подарував мені ліс. Наче свою колиску, ще один жест турботливої батьківської опіки.

Ліс - такий собі нащадок едемського саду, де завжди є бажання і нагода влаштувати побачення з моїм неймовірно-прекрасним Богом.