Про маленькі і великі радості

У нас за вікном щедро поливає дощ із грозою. Ох, як же це приємнюще, коли робиш те, що забажається. Сьогодні вдень, присмажуючись під ну дууууже весняним сонцем так кортіло побігати під свіжим і сильним-сильним дощиком. І от маєш - можна не лише бігати, а простягати руки до неба і дихати, дихати, дихати свіжим грозовим повітрям...Це по-особливому і безболісно знімає гігантську втому, що назбиралася за день. А її було ох як багато. Як не дивно, та робота не дала про себе забути: чіплялася до ніг і рук, лізла в голову і, ну звичайно ж, сіла на шию. Головне в тому всьому - ранковий заряд бігання_по_росі, а потім - бігання_біля_духовки - коротше кажучи, бігання було багато ! Проте, з того є і маленька денна радість - випічка таки вдалася!!! Ура! :) Люблю, коли виходить добре і гарно. Ще одна радість - вчора слугувала татові персональним водієм. І то (на диво) йому сподобалося. Чемненько обминала ями і тримала швидкість (ну, майже) під контролем. Отакі от у мене дводенні радості. А ще тут все безумно цвіте: так, що зносить голову і забуваєш про все на світі - хочеться дякувати Богові і казати про те, як сильно Його любиш. Завтра радісний-прерадісний день. Думаю, що оці мої дводенні дрібниці не стануть ні в яке порівняння із Радістю затрішнього дня. Головне - не втратити Христа з поля зору. Завтра наше з Ним свято, адже Він воскрес для нашого виправдання! (Римлян 4:25
)