Знайомство з Фраником:)

 Чомусь, постійно, коли дуже-дуже рано їду з Рівного, летить гарнющий лапатий сніг.  І так лагідно стелиться, наче припрошує: "Не їдь, будь ласка. Дивись, як тут добре!" І справді - хочеться грюкнути дверкою і крикнути таксистові: "Пробачте...Я нікуди не їду. Передумала." А потім ще довго-довго гуляти під цим біло-пухнастим снігом, аж поки зійде сонце і я зрозумію, що все-таки варто було поїхати...
    Спала мало. Скоріше не спала, бо 2 години - то не сон. Якось добре було молитися. Попросила Бога, щоб "умастив" мою дорогу. Не знаю, чому так сказала, але Він таки її "умасив"!
      Моя 7-годинна подорож з Рівного до Івано-Франківська приємна і ненапружлива. Можливо тому, що є книжка, музика у навушниках, чемні люди і шоколадка - невід'ємні атрибути довгострокових подорожей. Тільки тернопільські дороги трохи  псують картину - від стрибків по ямах неможливо писати! Попереду очікується Франківськ і приємний насичений день...