Старенька "з секретом"

В денній метушні часом не помічаєш тої дивизни, що розбавляє буденність. Щоразу зі своїм вуликом думок пробігаєш повз якесь диво, навіть, не здогадуючись, що то воно. І тоді жалієшся, що дні стали сірими, а романтику давно висмоктав прагматизм.
   Вже кілька років поспіль з дня в день біля супермаркету зустрічаю бабусю з букетиком квітів.  Чесно кажу, і всі жителі нашого району тому свідки, - бабуся з квітами стоїть кожного дня. БЕЗ ВИХІДНИХ. Часом приходить думка: "А коли ж вона їсть, відпочиває чи займається типовими для бабусь справами?" Але то незвичайна бабуся! І в сніг, і в спеку вона чемненько стоїть біля дверей, ненав'язливо пропонуючи купити в неї зліплений власноруч букетик квітів.
   В тому є частка якоїсь стабільності.  Як би далеко і надовго я не їхала з мого міста, всередині є доля впевненості, що по поверненню мене знову зустріне ця бабуся.
   Вона не посміхається і нічого не говорить. Лише спостерігає за життям, спершись на металевий візочок. Того візочка, певно, дав їй охоронець, бо старенькій досить тяжко триматися на ногах.  В руках в неї як завжди - акуратний букетик. От тільки де вона  бере живі квіти взимку - то велика загадка.